Грузинський соус сацебелі Кула "Класичний", 345г

Сацебелі та ткемалі — це два стовпи грузинської кухні, але вони принципово різні за базою, смаком та призначенням

Відмінність від ткемалі

База: Ткемалі готується виключно із сливи аличі (сорта ткемалі). Сацебелі - це томатний соус (у сучасному вигляді) або база із соку винограду та гранату (у стародавньому)

Смак: Ткемалі завжди має виражену кислинку. Сацебелі — пряніший, солодкувато-гострий і «густий» за відчуттями

Консистенція: Ткемалі зазвичай рідкіший; сацебелі - щільний, пастоподібний

Слово "сацебелі" (საწებელი) у буквальному перекладі з грузинського означає "макалка" або просто "соус" (від кореня "цеба" - мазати/макати). Раніше в Грузії цим словом називали практично будь-який соус, в який макали хліб чи м'ясо

До того як до Грузії завезли помідори (XVIII–XIX ст.), сацебелі готували на основі соку незрілого винограду (ісрімі), гранату чи ожини, загущаючи його тертими волоськими горіхами. Сучасний томатний сацебелі – це класика останніх століть

У Грузії приготування соусу – це ритуал. У селах сацебелі готують у величезних казанах на багатті, щоб надати йому легкого аромату диму. Він вважається «королем столу», тому що без нього не обходиться жодне застілля з м'ясом

Сацебелі - універсальний солдат, але є поєднання, які вважаються еталонними:

• Курча тютюну (тапака): Це класичний дует. Пряний соус ідеально доповнює зажаристу скоринку птиці
• Шашлик (мцваді): На відміну від кетчупу, сацебелі не перебиває смак м'яса, а розкриває його за рахунок хмелі-сунелі та кінзи
• Хінкалі: Хоча хінкалі їдять без соусу, багато хто віддає перевагу саме сацебелям для макання «хвостиків»
• Гарніри: Відмінно підходить до лобіо (квасолі), рису та запеченої картоплі

Головна відмінність сацебелі - це обов'язкова наявність уцхо-сунелі (блакитного пажитника), імеретинського шафрану та великої кількості свіжої кінзи. Саме цей букет створює той самий відомий аромат грузинського застілля

Склад: томатне пюре 92%, сіль, цукор, часник, спеції - усхо-сунелі, коріандр, селера